ЗАКОН УКРАЇНИ
Про освіту
(Прийняття від 05.09.2017. Набрання чинності 28.09.2017 )

Стаття 55. Права та обов’язки батьків здобувачів освіти

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Батьки мають рівні права та обов’язки щодо освіти і розвитку дитини.

2. Батьки здобувачів освіти мають право:

• захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти;
• звертатися до закладів освіти, органів управління освітою з питань освіти;
• обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти;
• брати участь у громадському самоврядуванні закладу освіти, зокрема обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладу освіти;
• завчасно отримувати інформацію про всі заплановані у закладі освіти та позапланові педагогічні, психологічні, медичні, соціологічні заходи, дослідження, обстеження, педагогічні експерименти та надавати згоду на участь у них дитини;
• брати участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини та/або індивідуального навчального плану;
• отримувати інформацію про діяльність закладу освіти, результати навчання своїх дітей (дітей, законними представниками яких вони є) і результати оцінювання якості освіти у закладі освіти та його освітньої діяльності.

3. Батьки здобувачів освіти зобов’язані:

• виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих і довкілля;
• сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання;
• поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу;
• дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя;
• формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій, різного соціального походження, сімейного та майнового стану;
• настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;
• формувати у дітей усвідомлення необхідності додержуватися Конституціїта законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;
• виховувати у дитини повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України;
• дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності).

4. Держава надає батькам здобувачів освіти допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають поважати право батьків виховувати своїх дітей відповідно до власних релігійних і філософських переконань, а суб’єкти освітньої діяльності мають враховувати відповідні переконання під час організації та реалізації освітнього процесу, що не повинно порушувати права, свободи та законні інтереси інших учасників освітнього процесу.

5. Інші права та обов’язки батьків здобувачів освіти можуть встановлюватися законодавством, установчими документами закладу освіти і договором про надання освітніх послуг (за наявності).

Поради батькам з правового виховання

Якими діти народжуються –

ні від когоне залежить,

але в наших силах зробити їх

хорошими через правильне виховання. 

Плутарх

      Сучасна сім’я несе найбільшу відповідальність за виховання дитини.
Саме вона має виконувати головне завдання – забезпечувати матеріальні та педагогічні умови для духовного, морального, інтелектуального й фізичного розвитку юного покоління. Конституційним обов’язком батьків є утримання своїх дітей до повноліття.

Законом України «Про освіту» на батьків покладена відповідальність за фізичне здоров’я та психічний стан дітей, створення належних умов для розвитку їхніх природних здібностей.

Від сім’ї починається шлях дитини до пізнання світу, свого становлення як особистості, шлях до шкільного навчання.

Якщо:

·        Дитину постійно критикують, вона вчиться ненавидіти;

·        Дитину висміюють, вона стає замкнутою;

·        Дитину хвалять, вона вчиться бути шляхетною;

·        Дитину підтримують, вона вчиться цінувати себе;

·        Дитина росте в докорах, вона вчиться жити з почуттям провини;

·        Дитина росте в терпимості, вона вчиться розуміти інших;

·        Дитина росте в чесності, вона вчиться бути справедливою;

·        Дитина росте в безпеці, вона вчиться вірити в людей;

·        Дитина росте у ворожнечі, вона вчиться бути агресивною;

·        Дитина росте в розумінні і дружелюбності, вона вчиться знаходити любов у цьому світі.

Пам’ятка для батьків з правового виховання

Дитина буде поважати права інших людей, якщо її права будуть поважати, якщо вона сама буде складати правила поведінки і нести за них відповідальність.

         Коли порушуються права дитини?

·                    Коли немає безпеки для її життя та здоров’я.

·                    Коли її потреби ігноруються.

·                    Коли по відношенню до дитини спостерігаються випадки насильства або приниження.

·                    Коли порушується недоторканість дитини.

·                    Коли дитину ізолюють.

·                    Коли дитину залякують.

·                    Коли вона не має права голосу у процесі прийняття важливого для сім'ї рішення.

·                    Коли вона не може вільно висловлювати свої думки та почуття.

·                    Коли її особисті речі не є недоторканими.

·                    Коли її використовують у конфліктних ситуаціях з родичами.

·                    Коли дитина стає свідком приниження гідності інших людей.

Як реагує дитина на порушення її прав?

·        Їй стає важко спілкуватися з однолітками і дорослими (вона грубить, блазнює, б’ється, замикається в собі і т.д.)

·        Її турбує особиста безпека і любов до неї.

·        Вона часто буває в поганому настрої.

·        Може втекти з дому.

·        Може приймати наркотики або алкоголь.

·        Може робити спроби суїциду (замаху на своє життя).

Що батьки можуть зробити для своєї дитини?

·         Пам’ятати що дитина – це окрема особистість, яка має свої  власні почуття, бажання, думки, потреби, які потрібно поважати.

·         Забезпечити її фізичну безпеку. Впевнитись, що вона має телефони 101,102,103,104, імена та телефони близьких родичів, сусідів.

·         Навчити її казати «Ні», навчити захищатися, вміти поводити себе безпечно.

·         Негайно припинити фізичну та словесну агресію по відношенню до неї та до інших людей.

·         Знайти час для щирої розмови з дитиною кожного дня. Ділитися з дитиною своїми почуттями та думками.

·         Пам’ятати про її вік та про те, що вона має особисті особливості.

·         Залучати її до обговорення тих сімейних проблем, які можуть бути для неї доступними.

·         Залучати дитину для створення сімейних правил.

Діти в суспільстві найбільш вразливі.

Діти, права яких порушуються часто стають соціально і психологічно дезадаптованими.

Пам’ятка  для батьків

1. Ніколи не займайтесь «виховною роботою» у поганому настрої.

2. Чітко визначте, що ви хочете від дитини (і поясніть це їй), а також дізнайтесь, що вона думає з цього приводу.

3. Надайте дитині самостійності, не контролюйте кожен її крок.

4. Не підказуйте готового рішення, а показуйте можливі шляхи до нього і розглядайте з дитиною її правильні і неправильні, доцільні і недоцільні кроки до мети.

5. Не пропустіть моменту, коли досягнуто перші успіхи. Відмітьте їх.

6. Вкажіть дитині на допущену помилку, щоб вона осмислила її.

7. Оцінюйте вчинок, а не особистість. Пам’ятайте: сутність людини і її окремі вчинки – не одне й те саме.

8. Дайте дитині відчути (посміхніться, доторкніться), що співчуваєте їй, вірите в неї, не зважаючи на помилку.

9. Виховання – це наступність дій.

10. Вихователь повинен бути твердим, але добрим.

Ви повинні знати:

1.  З ким приятелює ваша дитина.

2. Де проводить вільний час.

3. Чи не пропускає занять у школі.

4. У якому вигляді або стані повертається додому.

                          Не дозволяйте дітям та підліткам:

1. Йти з дому на довгий час.

2. Ночувати у малознайомих для вас осіб.

3. Залишатися надовго вдома без нагляду дорослих, родичів на тривалий час вашої відпустки.

4. Знаходитися пізно ввечері і вночі на вулиці, де вони можуть стати жертвою насильницьких дій дорослих.

5. Носити чужий одяг.

6. Зберігати чужі речі.

Ви зобов’язані помітити і відреагувати, коли:

- в домі з’явилися чужі речі (виясніть, чиї вони);

- в домі є запах паленої трави або синтетичних речовин (це може свідчити   про куріння сигарет із наркотичними речовинами);

- в домі з’явилися  голки для ін’єкцій, дрібні частинки рослин, чимось вимащені бинти, закопчений посуд (це може свідчити про вживання наркотичних препаратів);

- в домі з’явилися ліки, які діють на нервову систему і психіку (виясніть, хто і з якою метою їх використовує);

- в домі надто часто є запах засобів побутової хімії – розчинників, ацетону тощо (це може свідчити про захоплення дітей речовинами, які викликають стан одурманювання);

- відбулася швидка зміна зовнішнього вигляду та поведінки дітей: порушилася координація рухів, підвищилася збудженість або в’ялість, з’явилися  сліди від штриків на венах, розширення зіниць тощо (це може свідчити про вживання дитиною наркотичних речовин).

Така форма роботи дає можливість батькам більше контролювати та розуміти своїх дітей, розуміти їхнє життя; підвищує правову освіту батьків, допомагає їм правильно виховувати своїх дітей.

Кілька коротких правил.

1. Показуйте  дитині, що її люблять такою, якою вона є, а не за якісь досягнення.
2. Не можна ніколи (навіть у пориві гніву )говорити дитині, що вона гірша за інших.
3. Треба чесно й терпляче відповідати на будь-які  її запитання.

4. Намагайтесь щодня знаходити час, щоб побути наодинці зі своєю дитиною.

5. Учіть дитину вільно спілкуватися не тільки зі своїми однолітками, але й із     дорослими.

6. Не соромтесь підкреслювати, що ви пишаєтеся своїм малюком.

7. Будьте чесні в оцінках своїх почуттів до дитини.

8. Завжди говоріть  дитині правду, навіть коли вам це невигідно.

9. Оцінюйте тільки вчинки,а не її саму.

10. Не домагайтеся успіху силою. Примус – найгірший варіант морального виховання. Примус у сім’ї порушує  особистість  дитини.

11. Визнайте право дитини на помилку.

12. Думайте про дитячий «банк» щасливих спогадів.

13. Дитина ставиться до себе так, як ставляться до неї дорослі.

14. І взагалі, хоч інколи ставте себе на місце своєї дитини, і тоді ви краще зрозумієте, як її виховувати.

Рекомендації батькам гіперактивних дітей
 

·        У своїх відносинах із дитиною дотримуйтеся «позитивної моделі». Хваліть її в кожному випадку, коли вона цього заслужила, підкреслюйте успіхи. Це допоможе зміцнити в дитини впевненість у власних силах.

·        Уникайте повторень слів «ні» і «не можна». Говоріть стримано, спокійно  і м’яко.

·        Давайте дитині тільки одне завдання на певний відрізок часу, щоб вона могла його завершити.

·        Для підкріплення усних інструкцій використовуйте зорову стимуляцію.

·        Заохочуйте дитину до всіх видів діяльності, що вимагають концентрації уваги.

·        Підтримуйте вдома чіткий розпорядок дня. Час прийму їжі, виконання домашніх завдань і сну повинний відповідати  цьому розпорядкові.

·      Уникайте по можливості скупчень людей. Перебування у великих магазинах, на ринках, у ресторанах тощо чинить на дитину надмірно стимулюючий вплив.

·      Під час ігор обмежуйте дитину тільки одним партнером. Уникайте неспокійних, гучних приятелів. Оберігайте дитину від стомлення, оскільки воно призводить до зниження самоконтролю і наростання, гіперактивності. Давайте дитині можливість витрачати  надлишкову  енергію. Корисна щоденна фізична активність на свіжому повітрі.

Рекомендації батькам по корекції тривожності дітей  
 

У роботі з дітьми з тривожністю необхідно: 

•    Постійно  підбадьорювати, заохочувати  демонструвати впевненість у їхньому успіху, у їхніх можливостях;

•    Виховувати правильне ставлення до результатів своєї діяльності, уміння правильно  оцінити їх, опосередковано ставитися до власних успіхів, невдач, не боятися помилок, використовувати їх для розвитку діяльності;

•    Формувати правильне ставлення до результатів діяльності інших дітей;

•    Розвивати орієнтацію на спосіб діяльності;

•    Розширювати і збагачувати навички спілкування з дорослими й однолітками, розвивати адекватне ставлення до оцінок і думок інших людей;

•    Щоб перебороти скутість, потрібно допомагати дитині розслаблюватися, знімати напругу за допомогою рухливих ігор, музики, спортивних вправ; допоможе інсценізація етюдів; ігри, що виражають тривожність занепокоєння учасників, дають змогу емоційно відкинути пригніченість і страх, оцінити їх як  характеристики ігрових персонажів, а не даної дитини,

•    Не сваріть дитину за те, що вона посміла гніватися на вас. Навпаки, поставтеся до неї, до її обурення з розумінням і повагою: допоможіть їй усвідомити і сформулювати свої претензії до вас.

•    Тільки тоді, коли емоції згаснуть, розкажіть дитині про те, як ви переживали, коли вона виявляла свій гнів. Знайдіть разом із нею форму висловлювання претензій.

•    Поспостерігайте за собою. Дуже часто ми самі виховуємо своє роздратування, терпимо його доти, доки воно не вибухне, як вулкан, яким уже не можна керувати. Набагато легше й корисніше вчасно помітити своє незадоволення і проявити його так, щоб не принизити дитину, не звинуватити, а просто виявити своє незадоволення.

 

Кілька порад батькам із формування в дітей адекватної самооцінки

•    Не оберігайте дитину від повсякденних справ, не прагніть вирішувати за неї всі проблеми, але і не перевантажуйте її тим, що їй непосильно. Нехай дитина виконує доступні їй завдання і одержує задоволення від зробленого.

•    Не перехвалюйте дитину, але і не забувайте заохочувати її, коли вона цього заслуговує.

•    Заохочуйте  в дитині ініціативу. Нехай вона буде лідером усіх починань, але також покажіть, що інші можуть бути краще неї.

•    Не забувайте заохочувати інших у присутності дитини, підкресліть достоїнства іншого і покажіть, що ваша дитина також може досягти цього.

•    Показуйте своїм прикладом адекватність ставлення до успіхів і невдач. Оцінюйте уголос свої можливості й результати справи.

•    Не порівнюйте дитину з іншими дітьми. Порівнюйте її із самою собою (тією, якою вона була вчора чи, можливо, буде завтра).

Особливості стилю поведінки із сором’язливими дітьми:

•    Розширюйте коло знайомих своєї дитини, частіше запрошуйте до себе друзів, беріть дитину в гості до знайомих людей.

•    Не варто постійно турбуватися про дитину, прагнути оберігати її від небезпек, в основному придуманих вами, не намагайтеся самі зробити все за дитину, запобігти новим ускладненням, дайте їй певну міру волі і відкритих дій.

•    Постійно зміцнюйте в дитині впевненість у собі, у власних силах.

•    Залучайте дитину до виконання різних доручень, зв’язаних із спілкуванням, створюйте ситуації, в яких сором’язливій дитині довелося б вступити в контакт з «чужим» дорослим. Наприклад: «Треба довідатися, про що йдеться в цій книжці з чудовими картинками. Давайте запитаємо в бібліотекаря і попросимо дати її нам подивитися». Звичайно в такій ситуації «вимушеного спілкування дитина спочатку може засоромитися настільки, що вітається тільки пошепки, відводячи очі, і не відриваючись від руки матері. Зате, ідучи, прощається голосно й чітко, іноді навіть посміхається.
 

Кілька порад батькам замкнутих дітей:

•    Розширюйте коло спілкування вашої дитини, знайомте її з новими людьми.
•    Підкреслюйте переваги і користь спілкування, розповідайте дитині, що нового й цікавого ви довідалися, а також, яке задоволення ви одержали, спілкуючись з тією чи іншою людиною.

•    Прагніть самі стати для дитини прикладом людини, що ефективно спілкується.
 

Принципи спілкування з агресивними дітьми:

•    Пам'ятайте, що заборона й підвищення голосу – неефективні способи подолання агресивності. Тільки зрозумівши причини агресивності і знявши їх, ви можете сподіватися, що агресивність дитини буде знижена.

•    Дайте можливість вихлюпнути свою агресію, спрямувати її на інші об’єкти. Дозвольте їй побити подушку або розірвати «портрет» її ворога і ви побачите, що в реальному житті агресивність у даний момент знизилася.

•    Показуйте дитині особистий приклад ефективної поведінки. Не допускайте при ній вибухів гніву.

•    Важливо, щоб дитина повсякчас почувала, що ви любите, цінуєте і приймаєте її. Не соромтеся зайвий раз її приголубити або пожаліти. Нехай вона бачить, що потрібна й важлива для вас.

Поради батькам конфліктних дітей

•    Стримуйте прагнення дитини провокувати сварки з іншими. Треба звертати увагу на недоброзичливі погляди один на одного або бурмотіння собі під ніс. Звичайно, в усіх батьків бувають моменти, коли ніколи й неможливо контролювати  дітей. І тоді найчастіше виникають «бурі».

•    Не намагайтеся припинити сварку, звинувативши іншу дитину в її виникненні і захищаючи свою. Намагайтеся об’єктивно розібратися в причинах її виникнення.

•    Після конфлікту обговоріть з дитиною причини його виникнення, визначте неправильні дії вашої дитини, що призвели до конфлікту. Спробуйте знайти інші способи виходу з конфліктної ситуації.

•    Не обговорюйте при дитині проблеми її поведінки. Вона може утвердитися в думці про те, що конфлікти неминучі, і буде продовжувати провокувати їх.

•    Що ж включає в себе психологічна готовність до навчання в школі? Важливим є те, що майбутній школяр «починається» з позитивного ставлення до школи, бажання вчитися, прагнення до здобуття знань. Величезну роль у прояві такого ставлення відіграють правильне уявлення дітей про навчальну працю та шкільне життя. Вони допомагають збагнути дітям всю серйозність навчальної діяльності та відповідально ставитися до учнівських обов’язків. Батькам треба пам’ятати  це, щоб роботу в цьому напрямку будувати на перспективі радісного очікування дня, коли малюк стане школярем: постійно переконувати, що навчання в школі – це серйозна праця, унаслідок чого дитина дізнаватиметься щось нове. Не варто залякувати труднощами, що можуть вплинути на навчання. Треба пам’ятати  про те, що в школі часто буває робота не цікавою, але важливою, яку потрібно виконувати, слід привчати дитину підкорятися слову «треба». Варто формувати вміння доводити почату справу до кінця, переборювати труднощі, переживати задоволення від зробленого, не засмучуватися невдачею.

•    Прагнення йти до школи живиться передусім пізнавальною спрямованістю дошкільника, яка розвивається на основі властивої дітям допитливості і на кінець дошкільного дитинства набирає форм пізнавальної активності. Тому батьки повинні сприяти формуванню допитливості, здатності розділяти відоме й невідоме, переживати почуття  задоволення від набутих знань, радості й захоплення від виконання інтелектуальних завдань.

•    Розумова готовність дітей до школи не зводиться тільки до оволодіння певною сумою знань про навколишнє. Важливий не тільки обсяг тих знань, які має дитина, скільки їх якість, ступінь усвідомленості, чіткість. Саме тому важливо не вчити дитину читати, а розвивати мовлення, здатність розрізняти звуки, не вчити писати, а створювати умови для розвитку моторики, і особливо рухів руки і пальців.

•    Необхідно розвивати у дітей здібності слухати, розуміти зміст прочитаного, вміння переказувати, проводити зорове зіставлення. Розумова готовність визначається як умінням дошкільника розв’язувати прості задачі, робити звуковий аналіз слова або зв’язно розповідати про зображення на картинці, так і тим, якою мірою доступні операції аналізу, синтезу, порівняння, класифікації.

•    Є діти, які не досягають такого рівня розумового розвитку, за якого вони можуть успішно включитися в навчальний процес, зазнають у першому класі значних труднощів, навіть в умовах незалежного індивідуально підходу до них. У таких випадках очевидна не готовність до навчання.

•    Необхідно, щоб дитина вміла слухати дорослого і сприймати його вказівки, керуватися ними під час занять, усвідомлювати необхідність запитати, якщо завдання не зрозуміле, оцінювати свою роботу. До початку навчання у школі майбутні першокласники мають оволодіти такими поняттями: «більше», «менше», «однаково», «стільки само», «короткий і довгий», «старший і молодший»; уміти порівняти найпростіші предмети.

•    Вольова готовність дітей до школи означає здатність керувати своєю поведінкою, довільно спрямовувати свою психічну діяльність. саме певним рівнем вольового розвитку маленького школяра обумовлюється його здатність зосереджуватися на виконанні шкільних завдань, скеровувати увагу на уроці, довільно запам’ятовувати й відтворювати матеріал. Формуванню у першокласників відповідальності за учнівські справи, сумлінного ставлення до своїх учнівських обов’язків сприяють розвинені батьками в період дошкільного дитинства мотиви елементарної обов’язковості правил поведінки та вимог дорослих. Тому важливим завданням у період підготовки дитини до школи має  стати виховання у майбутніх школярів почуття відповідальності, самостійності, організованості, готовності трудитися; формування правильних моральних уявлень, готовності поділитися, поступитися, прийти на допомогу. Обізнаність із моральними нормами, які визначають людські взаємини, здатність дотримуватись правил поведінки в колективі – надійний компас для новачка в новому середовищі.

•    Одне з першочергових завдань сім’ї, у забезпеченні загальної готовності дитини до школи полягає у тому, щоб сприяти її нормальному фізичному розвитку, виробленню санітарно-гігієнічних навичок, умінь самообслуговування і побутової праці. Туди входить піклування батьків про нормальне харчування малюка, загартування організму, медичне обстеження.

•    Успішність навчання в школі багато в чому залежить від функціонального розвитку і стану здоров’я дитини. Дитячий організм сприйнятливий до негативних зовнішніх впливів через морфологічну та функціональну незавершеність усіх систем і органів.

•    Навантажень зазнає несформований опорно-руховий апарат, коли доводиться протягом тривалого часу утримувати статичну позу. Тому треба слідкувати, щоб у дитини не відбулося викривлення хребта. Слабко розвинені також дрібні м’язи кисті, тому в дітей часто втомлюється рука. Ступенем розвитку вищої нервової діяльності зумовлені незначна кількість уваги, недостатність внутрішнього гальмування, швидке зростання збудження, що зовні виявляється у зайвій рухливості та чисельних відволікань від діяльності, коли вона вимагає зосередження. Усе це необхідно враховувати дорослим, будуючи свою взаємодію з дитиною.

•    Психологи підкреслюють, що підготовка до школи повинна полягати не тільки і не стільки в навчанні дитини спеціальних знань і вмінь, скільки в загальному розвитку її розумових здібностей і пізнавальних інтересів, у формування вміння спостерігати й узагальнювати явища і на основі цього робити певні висновки.

Відповідальність батьків
 

    Питання належного виховання дітей, досягнення порозуміння між батьками і дітьми завжди є важливими й актуальними в суспільстві.

Законом України «Про охорону дитинства» визначено, що батьки або особи, які їх замінюють, зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці .

Обов’язки батьків висвітлені  в ст. 150 Сімейного кодексу України, згідно якої батьки зобов’язані: виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім’ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини; піклуватися про здоров’я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток; забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя та поважати дитину.

    Якщо є обов’язки, то є і відповідальність!

За невиконання або неналежне виконання обов’язків щодо виховання дітей батьки можуть бути притягнені до різних видів юридичної відповідальності.

    Адміністративна відповідальність

Ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов’язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей, – тягне за собою попередження або накладення штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (стаття 184 Кодекс України про адміністративні правопорушення).

Доведення неповнолітнього до стану сп’яніння його батьками, особами, які їх замінюють, або іншими особами, – тягне за собою накладення штрафу від шести до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян громадян (стаття 180 Кодекс України про адміністративні правопорушення).

    Кримінальна відповідальність

Злісне невиконання батьками, опікунами чи піклувальниками встановлених законом обов’язків по догляду за дитиною або за особою, щодо якої встановлена опіка чи піклування, що спричинило тяжкі наслідки, – карається обмеженням волі на строк від двох до п’яти років або позбавленням волі на той самий строк (стаття 166 Кримінальний кодекс України).

Використання батьками або особами, які їх замінюють, малолітньої дитини для заняття жебрацтвом (систематичного випрошування грошей, речей, інших матеріальних цінностей у сторонніх осіб), – карається обмеженням волі на строк до трьох років або позбавленням волі на той самий строк (ч.1. ст. 150-1 Кримінальний кодекс України).

Злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, – карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років (ч.1. ст. 164 ККУ).

Втягнення неповнолітніх у злочинну діяльність, у пияцтво, у заняття жебрацтвом, азартними іграми, – карається позбавленням волі на строк від трьох до семи років (ч.1. ст. 304 Кримінальний кодекс України).

         Сімейно – правова відповідальність

Батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо буде встановлено, що вони ухиляються від виконання батьківських обов’язків по вихованню дітей,не забрали дитину з пологового будинку, жорстоко поводяться з дітьми, є хронічними алкоголіками чи наркоманами, вдаються до експлуатації дитини, примушують до жебракування та бродяжництва (ст. 164 Сімейний кодекс України).

Злісне ухилення батьків від виконання обов’язків щодо здобуття їх неповнолітніми дітьми повної загальної середньої освіти також може бути підставою для позбавлення батьківських прав (ст. 47 Закону України «Про загальну середню освіту»).

Шановні батьки, завжди треба пам’ятати, що виховання дітей – відповідальна справа. Розуміння між батьками, підтримка, самореалізація, баланс сімейного та особистого, змістовне дозвілля, спільна участь у вихованні дітей, рівний розподіл домашньої роботи, як компоненти ідеї гендерної рівності, створюють сімейне середовище, сприятливе для розвитку дитини, дотримання її прав, формування гармонійної особистості. Щаслива сім’я – найкращий життєвий сценарій, приклад для наслідування.

Інформація надана

начальником Бюро правової

допомоги м. Вільногірськ

Колєснік О.А.

Десять заповідей для батьків майбутнього першокласника

  1. Починайте  забувати про те, що ваша дитина маленька.

             Гіперопіка-найбільший ворг самостійності – дорослі  роблять за дитину те, що вона вже повинна вчитись робити сама (нехай неякісно і  повільно), це завжає логічно мислити та розвиватись. «Навіщо дорослішати, коли за мене і так все зроблять!»  

·       В ігровій формі навчіть швидко вдягатись, взуватись та складати речі самостійно. Наприклад : поставте пісочний годинник і вперед змагання! Промовляйте про те, що щоб отримати –потрібно прикласти зусилля.

·       Дайте йому посильну роботу по дому. Зробіть це м'яко: «Який ти у нас вже дорослий, ми можемо довірити тобі намазати хліб маслом, мити посуд (вимити підлогу, витерти пил, винести сміття, полити квіти)».  І звісно ж спочатку показати хитрощі, які допоможуть зробити це якісно. Систематичні домашні обов'язки привчають до відповідальності, діти зрозуміють, що само собою нічого не зробиться-усього потрібно вчитись.

 2. Мотивація до пізнання нового-найголовніша умова успішності в навчанні. Визначте загальні інтереси. Це можуть бути як пізнавальні (улюблені мультфільми, казки, ігри та їх обговорення обгрунтовування), так і життєві інтереси (обговорення сімейних проблем). Беріть участь в улюблених заняттях своїх дітей, проводьте з ними вільний час не "поруч", а "разом". Для цього достатньо подивитися разом фільм, пограти в ігри (хрестики-нолики, лото, шашки, броділки), помайструвати,поліпити з пластиліну, побудувати фортецю, поговорити на хвилюючі дитину теми. Не відмовляйте дітям у спілкуванні.

Дефіцит спілкування - один із самих головних вад сімейної педагогіки.

3.   Привчайте дитину слухати і виконувати доручення. Наприклад заохочуйте  до покупок  в магазині, скажіть що вам потрібно допомогти знайти хліб, масло, макарони і т.п. А потім обговоріть як виконано завдання. Це не тільки тренажер уваги та пам'яті , але  навчить розуміти усні інструкції, за якими працюють у школі. Пограйте в гру «Підняти руку»( коли хочеш щось дізнатись) -це тренує терпіння та привчає до правил поведінки у школі    , обов'язково міняйтесь ролями-дітям потрібно зі сторони бачити свою поведінку, аналізувати свої дії.

4. Не сваріть, а тим більше не засмучуйте дитину, особливо у присутності сторонніх. Поважайте почуття і думки дитини. На скарги з боку оточуючих відповідайте: "Спасибі, ми вдома поговоримо на цю тему". Пам'ятайте педагогічний закон оптимістичного виховання: довіряти, не вважати поганим, вірити в успіх і здібності. Навчить конструктивно сприймати критику, почув зауваження-подумай-виправ помилки.

5. Навчіть дитину ділитися своїми проблемами. Обговорюйте з ним конфліктні ситуації, які виникли у спілкуванні з однолітками та дорослими. Щиро цікавтеся його думкою, тільки так ви зможете сформувати у нього правильну життєву позицію. Постарайтеся розібратися об'єктивно: не вважайте завжди правою свою дитину і неправим іншого або навпаки. Навчіть вирішувати конфлікти словесно, звісно це довше, але вчить розсудливості замість імпульсивної поведінки!

6. Частіше розмовляйте з дитиною. Розвиток мови - запорука гарного навчання. Були в кіно, цирку, театрі - нехай розповість, що йому сподобалося найбільше. Слухайте уважно, задавайте питання, щоб дитина відчувала, що це вам дійсно цікаво. Разом з ним придумувати різні фантастичні історії. Ваша дитина повинна бути фантазером, але у то самий час логічно мислити, чи може бути таке насправді, і що потрібно для цього зробити. Дефекти мовлення бажано виправити до початку навчання, важко даються саме ті букви, які  не вимовляються- розуміння іде через власну переробку інформації.

 
7. Відповідайте на кожне питання дитини. Тільки в цьому випадку його пізнавальний інтерес ніколи не вичерпається. В той же час вдавайтеся до довідкової літератури, привчайте дітей самостійно користуватися книжками, енциклопедіями, а не чекати завжди вашої готової  відповіді-звісно ж цікавіше самому шукати «скарби» у книжках!

8. Частіше хваліть, захоплюйтеся вашою дитиною. На скарги про те, що щось не виходить, відповідайте: "Вийде обов'язково, тільки потрібно ще  спробувати". Формуйте високий рівень вимог. І самі вірте, що ваша дитина може все, тільки потрібно завжди прикладати зусилля. Хваліть словом, посмішкою, ласкою і ніжністю, а не відмахуйтесь такого роду заохоченнями, як купівля нової іграшки або солодощів, чи комп'ютерними іграми. Подумайте про те, що в школі так ніхто заохочувати не буде. Дитина повинна знати для чого навчається: щоб самостійно порахувати здачу в магазині, порахувати скільки шагів до квартири друга, прочитати назву магазину, дізнатись котра година-усе це потрібно дитині, а не вчителю чи батькам.

9. Не складайте ваші взаємини з дитиною на заборони. Погодьтеся, що вони не завжди розумні. Завжди пояснюйте причини, обґрунтованість ваших вимог, якщо можливо, запропонуйте альтернативний варіант. Повага до дитині зараз - фундамент шанобливого ставлення до вас в сьогоденні і майбутньому. Ніколи не користуйтеся формулюванням "якщо..., то...". Це згубно впливає на виховання особистості - дитина починає приймати позицію "ти - мені, я - тобі".

 10. Здоров'я дитини-найголовніша цінність! Якщо дитина часто хворіє, присутні  плаксивість, чи збудження нервової системи, гіперактивність, мала концентрація уваги, пам'яті, логопедичні проблеми-очікуйте труднощів у пристосуванні до нових умов. Заздалегідь проконсультуйтесь з лікарем-неврологом про можливі перевантаження та дізнайтесь профілактичні методи їх запобігання. Розмова з вчителем про особливості розвитку дитини допоможе попередити можливу дезадаптацію, адже краще одразу працювати зі слабкими сторонами, ніж робити вигляд, що усе гаразд .

Проконсультуйтесь в психолога про рівень шкільної зрілості – можливості продуктивно висидіти урок(а не гратись).   І якщо рівень низький, дитина фізіологічно незріла (готовність мозку, нервової системи та усього організму до навантажень) не поспішайте до школи, бережіть свою дитину, здоров'я втратити легко, а нервова система не відновлюється. Фізіологічно незрілі діти сприймають навчання, як тягар, втрачають жагу до пізнання нового, відчувають постійну втому та почуваються невдахами-хоча насправді вони просто ще маленькі. Подумайте,  чи один рік вартий того, щоб було накладено негативний відбиток на усе подальше життя.

Що повинні знати діти, які йдуть до школи?

      Своє ім’я та прізвище.

      Скільки років .

      Ім’я і по батькові батьків.

      Де і ким працюють мама і тато.

      Домашню адресу, назву міста і країни.

      Назву рідного міста, країни.

      Назви та послідовність пори року,  дні тижня, частини доби.

      Мати уявлення про природні та погодні явища.

      Називати основні кольори та відтінки, геометричні фігури.

      Розуміти поняття «право-ліво», минуле, теперішнє (вчора, сьогодні, завтра).

      Із чого «зроблений» сніг.

      Класифікувати групи предметів (овочі, фрукти, ягоди, тварини дикі та домашні, меблі, посуд, одяг, транспорт, музичні інструменти).

      Назви професій (Хто лікує людей? Хто будує будинки? Хто водить автомобіль? Хто пише картини? Хто пише вірші? Хто вчить дітей? Та ін.)

Взаємодія з підлітком, який поводиться агресивно

 Необхідно проявляти до підлітка якомога більше уваги, любові та ласки. Це чи не найліпший спосіб уникання надмірної агресивності підлітка.

 Варто більше сміятися. Сміх та гумор є альтернативною формою виходу накопиченої енергії, що трансформує її в позитивному, а не руйнівному напрямі. До того ж, сміх — початок справжньої дружби.

 Слід дуже обережно критикувати підлітка. Пам’ятайте, критикувати можна лише вчинок, а не особистість. У разі агресивних дій підлітка, варто спробувати проаналізувати свої почуття до дитини, визнати власне роздратування та постаратися позбавитися від цього почуття, висловивши його обережними, доброзичливими словами. Можна висловлювати дитині свій гнів, але не щодо неї самої, а щодо того, що вона зробила.

 Не можна використовувати фізичні покарання. Це може лише закріпити агресивну поведінку підлітка. Ліпше викликати в дитини необхідні переживання, звертаючись до її справжніх почуттів. Це надасть підлітку зразок правильної поведінки в конфліктних ситуаціях та викличе в нього відчуття довіри, впевненості тощо.

 Слід виробити оптимальний стиль виховання, коли батьки зважають на думку дитини: дорослі приймають остаточні рішення, проте вони враховують бажання дитини. Якщо батьки і заборонять щось, то ці заборони мають бути зрозумілими.

 Не можна проявляти агресію самим дорослим. Замість того, щоб заспокоїти дитину, батьківська агресія часто спричиняє ефект «снігової лавини», лише погіршуючи ситуацію.

 Варто надавати підліткові можливість задовольняти потреби в самовираженні та самоствердженні: гуртки, спортивні секціїї.

 Слід намагатися спрямовувати енергію підлітка в адекватне русло, наприклад, на заняття в спортивних секціях, на участь у культурних заходах. Зазвичай спорт і творчість допомагають трансформувати прояви агресії в соціально прийнятні форми поведінки. Окрім того, самовираження через хобі, перемоги і досягнення можуть допомогти підліткові позбутися внутрішнього дискомфорту і невдоволеності собою, усунувши першопричину агресії.